Орест (forko) wrote,
Орест
forko

Будинок номер сім.

Цей добротний нащадок славних часів бабці Австрії досі стоїть серед таких же кам'яниць квадрату однієї з численних площ Ринок котрогось з галицьких міст. Його товстим стінам не страшна непогода, хоча й старечо порипують понівечені дерев’яні сходи та інколи пускають сльозу сточені судини комунікацій, незмінні ще з австрійських часів.
В квартирі №1 мешкає двірничка баба Тамара, яка щоранку, навіть з найзлішого похмілля підмітає цей квартал, бо вважає що порядок мусить бути і українцям бракує німця з нагайкою. Мешканці бувають нею незадоволені, вона частенько обмітає їм ноги і спльовує в слід. Баба Тамара не любить людей, та й не має за що, 20 років таборів цьому явно не сприяли, Тому вона любить тільки свого старого облізлого пуделя Карла як найбільш вірного приятеля.
В квартирі під номером 2 міститься одна з численних явочних квартир-приміщень «Просвіти», де щирі українці мають можливість поколядувати на свята або випити кави та пива в неділю після церкви, обговорюючи найбільш нагальні політичні події краю та закликаючи одне одного до змін та революцій останні років 20.
Квартира № 3 стоїть постійно зачинена, кажуть її власник Лев Мойсейович, таки досі сидить в менш комфортному місці і от-от повернеться в свої апартаменти, яку завбачливо переписав на стареньку маму, що доживає життя десь в Ізраїлі. І взагалі дивно, як могли посадити директора центрального універмагу за мааленький знак уваги інспекції, тим більше що такі знаки уваги він й до цього робив регулярно. А от універмаг після того приватизували за копійки, поділили на мізерні наділи по 4-5 метрів і здали в оренду торгівців китайським барахлом.
Піднімаємось вище. Квартира № 4. Тут довший час жив Яша – пияк, єдиний син багатих батьків, після їх смерті пустився берега і прогуляв всі батьківські надбання. В останні роки набрався боргів як пес бліх і декілька раз ледь не спалив весь дім палячи в ліжку. Пожежники вже знали – якщо виклик по сьомому будинку – значить до Яші. Зрештою одного дня прийшли двійко дебелих лайдаків і відправили Яшу спершу до нотаріуса, а потім у Полтву з довіском в дві пудові гирі. Тепер тут офіс охоронної агенції «Шакал». Туди лишній раз краще не заходити, морди що там сидять ні симпатії, ні довіри не викликають.
Квартира № 5. Пані Єва і дочка її Натуся. Дві файні кобіти, зразу навіть не скажеш що мати й дочка, майже як сестри. Обидві люблять мистецтво, каву та маленьких собачок. Не сказав би шо шльондри, як Ви певно подумали, а скоріше цікаві жінки в вічному пошуку достойних мужчин.
Квартира № 6.Отут і справді шльондри частенько бувають. Квартира здається щодобово от і знімають її всі кому є потреба скоротати ніч від закоханих парочок до клерків у відрядженнях.
Йдемо на останній поверх.
Квартира №7. Броньовані двері і такі ж броньовані склопакети в вікнах. Тут мешкає конкретний бритоголовий пацан Вася Кастет, точніше Василь Іванович Іванов – ген. директор ТзОВ, депутат міської ради, меценат і таке інше та його улюблений, тричі проклятий мешканцями ротвейлер, якого він вигулює без намордника і повідка. Злі язики кажуть, що Яша-пияк пішов плавати за його вказівкою.
Квартира №8. Та ж картина. Броньовані вікна, броньовані двері, бритоголова голова. Іван Васильович Васильєв –полковник мвс і теж депутат. Цілими днями ловить бандитів і п’є пиво з Василем Івановичем по вечорах. Подейкують з Левом Мойсейовичем теж раніше почаювати любив.
По іржавій, але ще міцній драбині піднімаємось на горище, кругом пилюка і купа різного мотлоху з минулих сторіч, виглядаємо крізь розбиту шибку – яка все ж таки краса, і навіть крик баби Тамари, що знову налюрили якісь іроди в під’їзді, не псує ідилічної картинки старого міста…
Tags: моє
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 46 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →