Орест (forko) wrote,
Орест
forko

  • Music:

Відділення для буйних.

- Прошу за мною колеги – старенький професор гостинно вказав рукою вперед. – Тут сам цвіт нашого скромного закладу. Ми не будемо відкривати двері, але через вічка ви самі побачите все.
Студенти, збуджено перешіптуючись, рушили вперед. За першими дверима сиділа  рудоволоса,  красива жінка з спицями в руках, в’яжучи щось схоже светр
-  Схожа на звичайну домогосподарку - зауважив один з студентів.
-  Можливо так і є – усміхнувся професор -  Однак цей светр далеко не перший і навіть не десятий. Її чоловік та брат були досвідченими альпіністами  і вирішили піднятись на Еверест.Проте на підйомі потрапили в бурю  і замерзли. Вона ж вирішила зірвати цю кляту  гору і навіть самотужки ледь не виготовила надпотужну бомбу  - завадили спецслужби. З того часу вона й в’яже тут ці светри, які ми взмку передаєм безпритульним.
-  Йдемо далі. Тут наша гордість академік Зорін – екскурсовод відійшов, давши студентам можливість заглянути у вічко. На стільці сидів поважний, сивобородий старець і зосереджено пускав мильні бульбашки.
- А що з ним таке?
- Зорін – творець отруйних газів, які були використані під час війни. Він не сподівався на таке їх використання. Коли ж отримав фото з фронту з наслідками їхньої дії, потрапив до нас, після спроби самогубства. А бульбашки він пускає в надії що вони долетять до газів та очистять їх.
Наступний пацієнт теж не здавався дивним – юнак просто одиноко кружляв у якось вічному вальсі без музики.
– Пробачте докторе. А це хто?  У справі написано поствоєнний синдром. – несміливо запитала симпатична брюнетка.
-  Все вірно – усміхнувся доктор – цей хлопчина має залізний хрест за відвагу. На його очах загинув весь його взвод, а він розстріляв самотужки не менше 30 чоловік. Причому двоє солдат противника  добігали і падали на нього уже мертвими. Як наслідок важка психічна травма.
-  Але до чого тут вальс?
-  Все просто насправді: останньою яскравою подією його цивільного життя був віденський бал. Він і став для нього символом всього хорошого, що було в його житті. Коли він сидів у гамівній сорочці – він лютував. В нього було обличчя вбивці, тепер же він щасливий, як  кавалер, що вперше танцює свій вальс. І я гадаю, що кожен вальс для нього тепер дійсно перший.
-  Дивно. – задумано сказала брюнетка – ми думали тут найбільш небезпечні пацієнти, психи з психів, а всі вони  здаються нормальними людьми, яким просто сильно не пощастило в житті.
- Ви здасте іспит, колего  – усміхнувся професор - Люди часами не в силах самостійно справитись з ударами долі і тоді вони потрапляють до нас. Однак, залишаються все тими ж людьми. Інколи  їм і пігулки не особливо потрібні – просто час та спокій,  які вони й знаходять в цих стінах….
Tags: моє
Subscribe
promo forko june 18, 2013 11:43 46
Buy for 1 000 tokens
Цей добротний нащадок славних часів баб ці Австрії досі стоїть серед таких же кам'яниць квадрат у однієї з численних площ Ринок котрогось з галицьких міст. Його товстим стінам не страшна непогода, хоча й старечо порипують понівечені…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 30 comments